Дніпро
Written by Bloger FM on 30 Січня 2017
В ефірі рубрика «Я – місто», в якій кожне місто говорить про себе саме. Воно по-своєму живе, має свій характер, говорить своєю мовою. Сьогодні говорить Дніпро.
Я – Дніпро, і я – Україна. Романтики скажуть, що я Місто на трьох пагорбах, для своїх завжди був Днєпр. Хоча як мене тільки називали: Новий Кодак, Катеринослав, Січослав, Новоросійськ, Дніпропетровськ. Влітку 2016 за законом Про засудження комуністичного та (нацистського) тоталітарних режимів мене перейменували на Дніпро, викресливши з моєї назви ім’я більшовицького революціонера Григорія Петровського. Я центр Дніпропетровської області,її назву поки не змінювали, бо так записано в cтатті Конституції. У цьому році святкую ювілей, мені вже 240.
Хоча життя людей в краю, де я народився, почалося з часів палеоліту. Місцевості біля Дніпровських порогів були густо населені. Близько 100 тис.р. до н. е. з півночі насунувся Скандинавський льодовик. Потім тут жили племена різних культур. Ймовірно, в моїх краях винайшли колесо і осідлали коня для їзди верхи.
У 16-18 століттях мої землі належали Запорізькій Січі. А після того як біля першого дніпрового порогу побудували фортецю Кодак, селище з назвою Новий Кодак з’являється у запорізьких архівах. У 1645 в Новому Кодаку збудували дерев’яну церкву св. Миколи. З того моменту рахують початком мене як міста, і почалось там розвиватись життя з козацьким устроєм. Плин життя змінюється після ліквідації Підпільницької Січі, і я опиняюсь в губернії російської імперії. Настав час кардинальних змін, коли імператриця Катерина ІІ звеліла почати будівництво Катеринослава на правому березі Дніпра біля Кодаку. Фактично по документам Катеринослав засновується з містечка Новий Кодак. Так почався мій імперський етап. Я був адміністративним центром імперських українських територій, і мене навіть задумували як третю столицю колишньої Російської імперії[6], після Москви і Санкт-Петербурга.
Важлива подія – відкриття вокзалу – відбулося після пуску величезного мосту через Дніпро у 1884. Десь з того ж моменту почалось будівництво металургійних підприємств на заході та на лівому березі.
Після падіння радянської імперії промисловість помітно занепала, житлове будівництво призупинилось, транспорт і дороги були не в кращому стані. З початку нового тисячоліття мене почали відроджувати і забудовувати. В лютому 2014-го на центральній площі на хвилі Революції Гідності під «ленінопад» потрапив і мій пам’ятник Леніну.
Отож, я Дніпро і стою на Дніпрі. Крім того, що я розташовуюсь на лівому та правому берегах річки, є у мене чимало роздинок, цікавинок, легенд, і таки чимало памяток, що вирізняють мене з-поміж інших.
Якщо прогулятись вулицями… Українську та російську мови я чую порівну, але частина людей по праву можуть вітаються інакше: Шолом! У мене найбільша єврейська громада в Україні, тому тут побудували унікальний і найбільший в світі єврейський комплекс Менора. Стоїть він в центрі, на площі в 50 000 квадратних метрів. складається із семи веж, які символізують храмовий семисвічник – символ народу ізраїлевого. Стіни «Менори» облицьовані привезеним єрусалимським каменем, що не має аналогів у світі.Що є всередині – а там сучасні центри освіти і дозвілля, готель, ресторани, конференц-зали, найбільший бенкетний зал в Україні на 1700 місць, музей, концертний зал «Синай», хостел. Зрозуміло, що побувати всередині хочеться багатьом, тому можна замовити екскурсію а можна просто піднятися на оглядовий майданчик, що таки майже вдвічі дешевше.
Метрополітен в мене є. Ну і що, що найкоротший в Європі, подумаєш одна лінія шість станцій…! Зараз в розбудові ще три. Правда, нашим за звичком простіше автобусом проїхатись.
Як там зараз кажуть – Я просто космос. Мене називають Космічна столиця України. кому потрібно в єдиний в Україні музей ракетно-космічної техніки – Вам до мене.
До мене вам якщо шукаєте раптом головний офіс ПриватБанку. Воно недивно, неофіційно я бізнес-столиця України. Більшість наших мільйонерів і мільярдерів або живуть у мене або родом звідси. Щоб ви уявили: за 2011 рік, кожен 1200-й дніпровець був мільйонером. Всього населення у нас трохи менше мільйона.
Найвищі сучасні будинки у мене – на 29 та 25 поверхів. В центрі ще збереглися окремі споруди дореволюційного періоду, втім їх нещадно зносять кожного року. Наразі вже не лишилося жодної вулиці, яка б зберегла своє історичне обличчя. Іноді це добре, як у випадку з новим, після здобуття незалежності, заводом Інтерпайп. Пояснюю – це унікальний сучасний завод сталевих виробів, обов’язково зайдіть туди на безкоштовну екскурсію, вам усе розкажуть і покажуть. Ну а якщо вам виробництво сталі нецікаво, зайдіть до Музею ретро-автомобілів «Машини часу». Повірте, цікаво буде і чоловікам, і жінкам. Більше 30 моделей легкових, гоночних, грузових автівок, мотоциклів та мопедів різних епох… ви ніби і справді машиною часу мандруєте епохами.
Звісно не всі люблять ходити в музеї. Для тих, хто любить відпочинок на свіжому повітрі, розкажу де наші відпочивають. Катеринославський бульвар – неможливо обійти стороною. 12 років як відкритий, і за цей час став улюбленим місцем відпочинку. Це по суті пішохідна вулиця, з бруківкою, фонтанами, камяними лавками, масою торгових центрів та кафе-ресторанів. Але ж і красива, особливо ввечері та вночі. Магії надають вогники вітин та ліхтарі. Неофіційна його назва бульвару – «Новий Арбат». На одній з камяних лавок ви знайдете бронзовий пам’ятник Бізнесменові, ну і тут не без прикмет: якщо потерти сигару в його руці– до грошей , а якщо сісти на коліна, то до весілля.
Найстаріший і найцентральший мій парк – колишнє займище запорожця лазаря Глоби. Тут нині діють атракціони, дитяча залізниця, картинг-центр і розкішний літній театр.
Найромантичніший і найтаємничіший Монастирський острів. Він устиг побувати і Рябининськи, Буряківським, Богомолівським, і не без цього – Комсомольським. так от, щоб потрапити на таємничий острів, потрібно… перейти пішохідний міст. Після цього ви потрапите на оглядовий майданчик, а з ного відкривається прекрасна панорама міста. А глянете униз – там шумить стрімкий 17-метровий штучний водоспад. На цей острів в I столітті нашої ери нібито прибув Андрій Первозванний. Він поставив на острові хрест і першим почав проповідувати християнство. А в IX столітті візантійські монахи тут нібито заснували монастир, який зруйнували монголо-татари в XIII столітті. Зараз прикрашає таємничий монастирський острів білосніжна Миколаївська церква та один з найбільших в Україні памятник Кобзареві.
Але повернемось з острова на берег. У центрі Набережної – мій знаментий старовинний цирк. Відкритий наприкінці 19 століття, кілька разів його будівлі змінювались. Зараз він в унікальній споруді з наметоподібним куполом, аналогів якій немає у світі.
Ходімте З цирку та в театр! Театр одного актор «Крик», справді унікальний і єдиний на всю європу. Людина-театр Михайло Мельник вже 25 років збирає повні зали.
Не кожне місто може похвалитися наявністю справжнього органу. Я сміливо можу запрошувати вас до Будинку органної та камерної музики. Відкрили його у старовинній Миколаївській церкві, де встановили 12-тонний двомануальний концертний орган.
Якщо дівчина каже що ви нікуди не ходите разом, хлопці, поведіть її прогулятись по набережній. 23-кілометровій набережній, найдовшій в Європі. А після прогулянки падайте на найдовшу в Україні 50-метрову лавку. Ну і якщо продовжити перебирати мої рекорди, похвалюсь: Мерефо-Херсонський міст через Дніпро – найбільший арковий міст в Європі, єдиний має криволінійну траєкторію, тобто поворот.
На початку 20 ст. Нестор Махно двічі побував у мене в гостях. Якщо ви вивчаєте цей історичний період, можете пройтись місцями йоговідвідин: готель «Асторія», Англійський клуб, Зимовий театр і сквер Леніна, де колись стояла тюрма…
Утім, не лише історичними подіями я славлюсь. Рік тому відкрили єдиний в Україні музей художньої емалі. Зараз там виставлені роботи художників-емальєрів України, Чехії, Польщі, Франції, Японії та Китаю. Цього літа відкрили аквапарк Хеппі дей. В процесі спорудження актуальний музей «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО». Першу експозицію просто неба вже відкрили на проспекті Яворницького, поруч із історичним музеєм. На набережній продовжують встановлювати Нові арт-об*єкти.
Ну а крім славнозвісного запорожця Лазаря Глоби, У мене народилось багато відомих українців, деяких з них ви точно знаєте:, письменники Адріан Кащенко, Олесь Гончар, Леонід Бачинський, артист Лев Арнштам, політичні діячі Ігор Коломойський та Юлія Тимошенко. Непересічні такі особи.
З вами був Дніпро. Озвучила Дніпро – Юлія Похил. Протягом цієї години ми слухали музику дніпровських гуртів.
Дніпро запрошує вас побувати на місцях козацької слави
Почуємось на блогер фм!