• Без категорії

Піп & People з Олександром Дєдюхіним 28 лютого

Written by on 3 Вересня 2019

Слава Ісусу Христу, парафіяни, це “Піп & People” і я її ведучий протоієрей Олександр Дєдюхін. Завтра у нас перше березня, ми всі його чекаємо, чекаємо, що прийде от весна, не тільки календарна, а й справжня весна, але не всі чекають перше березня з надією. Є люди, для яких 1 березня 2019 року, день коли будуть зламані їх долі. Справа ось в чому. В цей день спливає останній термін даний для перереєстрації громад, православної церкви України на окупованій частині донецькій області. Так, вони досі є. Бо до війни саме на окупованій території знаходилось більша та найкраща частина храмів, української православної церкви київського патріархату. Як, наприклад, величний собор в Кузнецово-михайлівському, який вміщував тисячу парафіян. Близько 30 храмів, причому типових храмів в більшості своїй, не перероблених, а саме типових храмів, новозбудованих. На сьогодні частина з них зруйнована. Як наприклад храм в Темлинове. Він потрапив під мінометний обстріл і лежить зараз в руїнах. Храм в донецькому районі Рутченкове заарештований фондом “госимущества днр”. Так само, як і патріархальне управління донецької єпархії київського патріархату. Деякі храми захоплені московськими попами. А в деякі парафіяни просто бояться приходити. З початку військових дій один клірик української церкви потрапив у полон, один знак без вісті, багато були піддані тортурам та знущанням. Більшість звідти виїхало. На сьогодні на цій території залишилось всього 3 священика на 36 приходів. Десь вони приїзжають, служать паніхіди, десь молебни служать, десь вдається служити літургію. Але це дуже важко. І що важливо, що ці приходи вони не пусті. Люди приходять туди. Люди моляться. І, хоча священики ці були змушені написати заяви в місцеві органи безпеки, що вони не будуть проводити екстремістську діяльність та протидіяти окупаційній владі.

Один такий маленький, але дуже характерний епізод з життя православної церкви України на окупованій частині Донеччини. Коли матушці одного священика зробили операцію, виявилось, що там, в ОРДЛо, ліків потрібних для реабілітації просто немає. Тоді цей священик поїхав на українську територію. Щоб їх купити. Назад його просто не впустили. Ось таким чином вони десь собі поставили галочку, що відбулась депортація “ненадійного елемента”. Зараз на підконтрольній бойовикам частині Донбасу знаходиться також Будинок милосердя. В якому на сьогоднішній день проживають близько сорока покинутих всіма людей похилого віку. Це хворі старі по суті, від яких всі відмовились. І от, якщо не перереєстуються за новими законами, так званої “ДНР”, цей Будинок милосердя також буде конфісковано на “користь республіки”. А доля людей, що проживають там, буде невідома. Бо навіть перевезти на українську територію стариків хворих – це досить складна річ.

Питання ось у чому. Чого добивається окупаційна влада? Окупаційна влада намагається себе легітимізувати таким чином. Якщо парафії православної церкви України, будуть перереєстровані за законами оцієї квазі-республіки, це буде означати, що ми визнаємо владу бойовиків. А наші українські церкви стають частиною їхнього правового поля. І це означає певну легітимізацію влади бойовиків.

Що це за дата 1 березня? 1 березня це річниця початку “русськой весни”. І до цієї дати куратори окупаційної влади хочуть прив’язати повне знищення православної церкви України в ОРДЛо. І чим ми можемо допомогти із вами? Ну, в першу чергу, безумовно, молитвою. Тому що, це уповання на Господа Бога. Потім ми можемо поширювати цю інформацію. Тому що такі самі умови висувалися бойовиками два роки тому. Тоді завдяки розголосу, завдяки праці архієпископа донецького і маріупольського Сергія УПЦ київського патріархату. Він звертався до консулів 6 західних країн, вони відповідно робили тиск на Москву. І тоді вдалось відтермінувати ось оцю перереєстрацію наших парафій за законами квазі-республіки. Зараз подивимось що буде.

Хоча вчора ввечері пролунала більш-менш офіційна заява від “міністерства культури” цієї “ДНР”, про те що “ні, ми нічого такого робити не будемо”, але фактично цей процес відбувається. Намагаються перереєструвати всі парафії. Але парафії перереєстровувати за їхніми законами не будуть. До речі, щоб було зрозуміло яка ситуація, до московської церкви ніяких умов не пред’являють. Тобто, як вона там є, вона вважається там офіційно УПЦ і вона там так УПЦ і залишається. Тільки гоніння є на православну церкву України.

Тому молимось, парафіяни, Бог із нами. На нього ми й уповаємо. Спаси вас Господи, з вами був протоієрей Олександр Дєдюхін, хай Бог всіх благословить.     


Reader's opinions

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *



Current track

Title

Artist

Background
LIVE STUDIO